Вводный практический курс украинского языка/Урок 10

Текст 1

править

Народная песня про Устима Кармалюка (героя народного восстания)

Исполнение на сервисе видеохостинга «YouTube»

За Сибіром сонце сходить


Народна творчість
(Пісня про Устима Кармалюка)

За Сибіром сонце сходить.
Хлопці, не зівайте.
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу,
Як згадаю про їх муку —
Сам гірко заплачу.

Зібрав собі славних хлопців,
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.

Чи хто їде, чи хто йде,
Треба їх спитати,
Як не має він грошей —
Треба йому дати!

Зовуть мене розбійником.
Кажуть — розбиваю.
Ще ж нікого я не вбив.
Бо й сам душу маю.

З багатого хоч я й візьму —
Убогому даю.
Отак гроші поділивши,
Я гріхів не маю.

Судять мене вдень і вночі,
Повсяку годину,
Ніде мені подітися,
Я од журби гину.

Аж тут їде сам владика:
«А здорові, хлопці!»
«Ой, довго ми вас чекали.
Благослови, отче!»

Чи хто їде, чи хто йде,
Часто дурно ждати.
Отак треба в лісі жити,
Бо не маю хати.

Ой, вилічив сам владика
Сорок тисяч грошей.
Подивився кругом себе —
Все хлопці хороші.

Ой, чи їде, чи хто йде,
Треба його ждати.
Ой, прийдеться Кармалюку
Марне пропадати.

Пішов би я до дітей —
Красу мою знають:
Аби тільки показався.
То зараз впіймають.

А так треба стерегтися,
Треба в лісі жити.
Хоч, здається, світ великий,
Ніде ся подіти!

Ой, прийдеться Кармалюку
Марне пропадати.
Бо немає пристанища.
Ані свої хати.

Прийшла туга до серденька,
Як у світі жити?
Світ великий і розкішний.
Та ніде ся діти!

Асесори, ісправники
За мною ганяють,
Більше вони людей б'ють.
Як я гріхів маю.

У неділю дуже рано
У всі дзвони дзвонять.
А мене, Кармалюка,
Як звірюку гонять.

Нехай гонять, нехай ловлять,
Нехай заганяють,
Нехай мене, Кармалюка,
В світі споминають!

Лексика

править

надiя - надежда

повернувся - возвратился

кайдани - кандалы

подорожнього - путешественника

подітися - податься

чекали - ждали, хотя в тексте есть и ждати

вилічив - высчитал

В тексте есть вставки русской лексики, видимо, пародируя или изображая стиль официальных документов, которые тогда велись на русском.

Грамматический комментарий: в тексте есть повелительное наклонение третьего лица, которое несколько более употребительно, чем в русском и образуется с помощью частиц хай и нехай (вполне синонимичных).

Текст 2

править

Также народная песня, довольно часто исполняемая.

Исполнение на сервисе видеохостинга «YouTube»

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.

Став ніби чарівний, промінням всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осочині
Листя пестливо тремтить.
Ген на стрункій та високій осочині
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса
Зірки он миготять попід тополями —
Так одбиває роса.
Зірки он миготять попід тополями —
Так одбиває роса.

Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар,
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Лексика

править

голки - иголки

гай - роща или лес

срібною хвилею - серебряной волной

чарівний - волшебный

промінням всипаний - охваченный или осыпанный лучами (промiнь - луч)

загадався - задумался

ген - там далеко

стрункій - стройной

тремтить - дрожит

засіяне зорями - здесь можно понимать как "зорями", так и "звездами"

не лякайся - не бойся